Місто Чоп - маленька модель ідеальної держави  
 
Для тисяч українців та гостей з-за кордону маленький Чоп асоціюється виключно як транзитна зупинка, що сполучає нашу країну із іншим світом. Чисельна кількість туристів щодня проїздить мимо маленького містечка, не переймаючись його життям, проблемами та радощами. Тим не менше тут також кипить життя... 
Вже другий строк поспіль команда невгамовного мера Галини Цар намагається зробити життя мешканців маленького Чопа максимально наближеним до благоустрою — наскільки це взагалі можливо за суворих реалій сьогодення. Майже шість років новій владі дістався нелегкий спадок, адже більша частина міста була зведена у 50-их роках минулого століття і, як всюди в комунальній Україні, водогони й тепломережі десятиліттями працювали без ремонту, тож вода вище 2 поверху не піднімалася, а прориваючи труби накопичувалася у найнесподіваніших місцях. Так же непривабливо складалася ситуація з опаленням: старі комунікації давно потребували заміни. Катастрофічно не вистачало й житла. 
Як і в інших містах, просування квартирних черг припинилося після 1991 року - держава вже давно перестала вирішувати житлові проблеми наших співвітчизників. Окрім того, постійної уваги вимагала й співпраця влади зі структурами, які стали невід’ємними від Чопа - залізницею, митницею, прикордонниками... В період першої своєї каденції команда Галини Цар частину цих питань зуміла вирішити. Саме в попередні роки були відремонтовані сотні метрів тротуарів, провдений бодай ямкорвий ремонт доріг. Були зведені водонапірні вишки і мешканці верхніх поверхів, зрештою, могли собі дозволити таку "розкіш” як вода у власних оселях.